Догляд за селкірк-рексом: як зберегти кучері й здорову шерсть
Як часто розчісувати коротку й довгу кучеряву шерсть, чим не варто користуватися, коли купати селкірка і чому його вухам потрібна увага.
Опубліковано 4 хв читання

Доглядати за селкірк-рексом нескладно, але в цієї породи є своя особливість: завдання не лише прибрати відмерлу шерсть, а й не зруйнувати завитки. Надмірне старання тут шкодить так само, як і повна відсутність догляду: у першому випадку кучері розпрямляються, у другому — з’являються ковтуни. Розповідаємо, як знайти баланс для короткої й довгої шерсті.
Скільки розчісувати
Графік залежить від довжини шерсті й від конкретного кота:
- короткошерстим селкіркам зазвичай вистачає ретельного розчісування раз на тиждень, а деяким — навіть раз на два тижні;
- довгошерстим потрібно частіше — один-два рази на тиждень, а якщо шерсть легко сплутується, короткі сеанси кожні кілька днів;
- під час сезонного линяння будь-якому селкірку допоможуть додаткові сеанси.
Британська GCCF попереджає, що надто часте розчісування зменшує виразність кучерів. Тому краще коротко й регулярно, ніж часто й «до блиску». П’ять спокійних хвилин кіт перенесе значно легше, ніж пів години боротьби.
Правильні інструменти
Для кучерявої шерсті найкраще підходить металевий гребінець із рідкими зубцями та заокругленими кінчиками. Пуходерки й щітки з частими жорсткими зубцями розпрямляють завитки й роблять шерсть пухнастою, але вже без кучерів. Американська CFA радить після гребінця просто розпушити шерсть пальцями легкими рухами, наче почухати кота, — завитки повернуться на місце.
Для короткошерстого кота можна додати гумову рукавичку: вона м’яко збирає відмерлі волосинки й водночас не розчісує кучері. Для довгошерстого кота корисно мати ще й гребінець із частішими зубцями для голови, лап і ділянки за вухами. Перевіряйте будь-який інструмент на власній руці: якщо він дряпає вам шкіру, котові теж буде неприємно.
Ковтуни: де шукати і що робити
У довгошерстих селкірків ковтуни найчастіше з’являються під пахвами, на животі, між задніми лапами, за вухами та на «штанцях». Оглядайте ці місця під час кожного сеансу, навіть якщо загалом шерсть виглядає охайно. Невеликий ковтун обережно розберіть пальцями, по кілька волосинок, притримуючи шерсть біля шкіри, щоб не смикати її.
Ніколи не вирізайте ковтуни ножицями: у щільній кучерявій шерсті дуже важко побачити, де закінчується шерсть і починається шкіра, тож кота легко поранити. Якщо ковтунів багато або вони великі, зверніться до грумера чи ветеринара.
Чи треба купати
Здоровому котові, який нормально доглядає за собою, купання зазвичай не потрібне. Але в деяких селкірків шерсть стає жирною і злипається, і тоді GCCF допускає періодичне купання. Кілька правил:
- використовуйте лише шампунь для котів і теплу, а не гарячу воду;
- ретельно змийте засіб, щоб на шкірі не лишилося залишків;
- промокніть шерсть рушником і дайте їй висохнути в теплому приміщенні без протягів;
- не розчісуйте мокру шерсть щіткою — так кучері розпрямляться.
Багато власників помічають, що після купання й природного висихання завитки виглядають найвиразніше. Але якщо шерсть жирніє швидко чи з’явилися лупа або свербіж, спершу покажіть кота ветеринару: це може бути не особливість шерсті, а проблема зі шкірою.
Вуха, очі та кігті
Кучері є не лише на тілі: у селкірків кучеряві вуса й волосся у вухах. У такому вусі може накопичуватися більше сірки, тож GCCF радить приділяти вухам увагу щотижня. Чистити можна лише видиму частину вушної раковини — м’яким ватним диском і засобом, який порадив ветеринар. Ніколи не заходьте глибоко у вушний канал паличками.
Якщо кіт трусить головою, чухає вуха, з вух неприємно пахне чи видно темні виділення, покажіть його ветеринару — лікар з’ясує причину. Те саме стосується почервонілих, сльозливих чи примружених очей.
Кігті підстригайте приблизно раз на 2–3 тижні, знімаючи лише прозорий кінчик. Кучеряві вуса не підрізайте: котові вони потрібні для орієнтування.
Огляд під час догляду
Щотижневий сеанс із гребінцем — зручна нагода оглянути кота: шкіру, вуха, зуби, подушечки лап. Чорні крупинки на гребінці можуть бути ознакою бліх, а лупа, почервоніння, проплішини чи горбочки — приводом показати кота лікарю. Діагноз і лікування — завжди справа ветеринара.
Головне
Селкірку потрібні гребінець із рідкими зубцями, легкі пальці та регулярність без фанатизму. Короткошерстого кота розчісуйте раз на тиждень чи рідше, довгошерстого — частіше, стежте за ковтунами й вухами, а купайте лише тоді, коли шерсть справді цього потребує.
Більше про породу — на сторінці породи, а про вдачу цих котів — у статті «Характер селкірк-рекса». Доступних малюків шукайте серед кошенят породи, а якщо зараз їх немає — залиште заявку в листі очікування.


