Сім міфів про сфінксів і що насправді варто знати
Гіпоалергенні, без догляду, гарячіші за інших котів? Розбираємо популярні твердження про сфінксів і пояснюємо, як є насправді.
Опубліковано 4 хв читання
Навколо сфінксів багато легенд: одні приписують їм чарівну гіпоалергенність, інші — таємниче єгипетське походження. Частина цих уявлень просто кумедна, а частина може підштовхнути до неправильного рішення. Розбираємо сім популярних тверджень і пояснюємо, що про них відомо насправді.
«Сфінкси гіпоалергенні»
Це найпоширеніший і найважливіший міф. Головний котячий алерген — білок Fel d 1 — утворюється не в шерсті, а в сальних залозах шкіри та слинних залозах. Кіт розносить його по тілу, коли вмивається, а далі алерген потрапляє на меблі, текстиль і в повітря. Шерсть — лише один зі шляхів, яким він поширюється.
Американська колегія алергії, астми та імунології (ACAAI) прямо зазначає: усі коти виробляють алергени, і дослідження не підтвердили, що якийсь кіт може бути гіпоалергенним. Рівень алергенів відрізняється від кота до кота, тож одна людина з алергією може реагувати на конкретного сфінкса слабше, а інша — так само сильно, як на будь-якого іншого кота. У невеликих дослідженнях у котів порід, які продають як «гіпоалергенні», знаходили менше Fel d 1 на шерсті, але жодна порода не гарантує, що реакції не буде.
Якщо в родині є алергія, порадьтеся з алергологом і, якщо можливо, проведіть якийсь час поруч із дорослими котами породи ще до рішення.
«Сфінкс зовсім голий»
Не зовсім. Шкіру сфінкса часто порівнюють із персиком або замшею: її вкриває дуже тонкий пушок. На носі, вухах, хвості й лапках може бути коротка шерстинка, а в холодну пору року деякі коти помітно «обростають» пушком. Вуса бувають короткими, обламаними, або їх немає зовсім.
«Без шерсті — без догляду»
Насправді навпаки. Сальні залози сфінкса працюють так само, як у звичайного кота, але жиру нікуди подітися: без шерсті він лишається на шкірі, збирається в складках, біля кігтів і у вушках. Тому сфінксу потрібні регулярне купання або протирання, чищення вух і догляд за кігтями. Частоту купання підбирають індивідуально: ветеринарні дерматологи Техаського університету A&M зазначають, що сфінксу зазвичай вистачає купання не частіше ніж раз на тиждень-два, а надто часте миття пересушує шкіру. Як робити це спокійно — у статті «Догляд за шкірою сфінкса».
«Сфінкс гарячіший за інших котів»
Сфінкс справді здається гарячим, але температура тіла в нього така сама, як в інших котів. Просто між вашою долонею та його шкірою немає шару шерсті, який зазвичай затримує тепло. А от мерзнуть сфінкси справді швидше, бо тепло легко йде з поверхні шкіри, тож теплий куточок і ковдра для них — не примха, а потреба. З цього випливає практичний висновок: якщо сфінкс здається вам незвично гарячим або млявим, орієнтуйтеся не на відчуття руки, а на поведінку кота, і в разі сумнівів звертайтеся до ветеринара.
«Сфінкси — давня єгипетська порода»
Назва справді відсилає до єгипетського Сфінкса, але сама порода молода й походить із Північної Америки. Сучасні сфінкси ведуть родовід від безшерстих кошенят, народжених у звичайних котів у Торонто та Міннесоті в 1960–1970-х роках. Докладно — у статті «Чому сфінкс без шерсті».
«Сфінксові корисно засмагати й гуляти надворі»
Шкіра сфінкса не захищена від ультрафіолету, тож кіт може обгоріти на сонці, а світлі коти — особливо. Холод для нього теж небезпечніший, ніж для пухнастих родичів. Тому сфінкс — домашній кіт: сонячні ванни на підвіконні в помірних дозах, тепла лежанка, а прогулянки надворі — лише під наглядом, у м’яку погоду й ненадовго. Будь-які засоби від сонця використовуйте тільки за порадою ветеринара: деякі людські креми небезпечні для котів, якщо кіт їх злиже.
«Усі безшерсті коти — сфінкси»
Донський сфінкс і петерболд теж безшерсті, але їхня безшерстість має інше генетичне походження й успадковується інакше. Це окремі породи, несумісні з канадським сфінксом у розведенні. Наприклад, у цих порід кошенята можуть народжуватися з шерстю й поступово втрачати її, тоді як канадський сфінкс безшерстий від народження. Тож, обираючи кошеня, уточнюйте, про яку саме породу йдеться, і просіть документи про походження.
Загалом орієнтуйтеся на стандарти фелінологічних асоціацій, дані ветеринарних шкіл і думку вашого ветеринара, а про характер конкретного кошеняти найкраще розповість заводчик, який знає його з народження.
Більше про породу — на сторінці породи. Перевірте, чи є зараз кошенята породи, а якщо ні — залиште заявку в листі очікування.
