Догляд за девон-рексом: делікатна шерсть, вушка і шкіра
Як доглядати за ламкою хвилястою шерстю, коли купати девона, як чистити великі вуха й кігті та що робити з жирними слідами на шкірі.
Опубліковано 4 хв читання

Хвиляста шерстка девона виглядає так, ніби догляд за нею — справа п’яти хвилин. Частково так і є: щоденно вичісувати девона не треба. Але його шерсть і шкіра мають свої особливості, і коли їх знаєш, догляд стає простим і приємним ритуалом. Розповідаємо, що потрібно девону щотижня, а що — час від часу.
Шерсть, яка легко ламається
Шерсть девона коротка, м’яка й дуже делікатна: волосинки тонкі й ламаються навіть від обережного розчісування. Тому звичні щітки з жорсткою щетиною чи металеві пуходерки йому не підходять — вони більше зламають, ніж приберуть.
Що працює краще:
- погладжування долонею — найпростіший і найприємніший для кота спосіб зібрати відмерлі волосинки;
- м’яка гумова рукавичка або щітка з дуже м’якою щетиною, якщо шерсті випадає більше;
- шматочок замші чи м’якої тканини, щоб надати шерстці блиску.
Достатньо кількох хвилин раз на тиждень, решту зробить сам кіт, який ретельно вмивається. Якщо ж шерсть раптом почала сильно випадати чи рідшати, не намагайтеся впоратися з цим щітками — краще порадитися з ветеринаром.
У кошенят девона є особливий «перехідний» період: приблизно з восьми тижнів багато малюків утрачають частину шубки, а повноцінна доросла шерсть відростає лише після шести місяців. У цей час шерсть потребує особливо м’якого поводження.
Жир на шкірі та купання
У котів зі звичайною шерстю шкірний жир розподіляється вздовж волосин. У девона волосин менше, тож жир частково лишається на шкірі: вона може бути трохи жирною на дотик, темніти біля кігтів, а на улюблених місцях відпочинку з’являються сліди. Дослідження показали, що на шкірі девонів часто живуть дріжджоподібні грибки Malassezia, а в котів із жирною себореєю їх особливо багато.
Тому девону час від часу потрібне купання. Універсальної частоти немає: комусь достатньо раз на кілька тижнів, комусь рідше, тож орієнтуйтеся на стан шкіри й шерсті. Купайте в теплій кімнаті теплою, але не гарячою водою, використовуйте м’який котячий шампунь, який порадив ветеринар, ретельно змивайте засіб і одразу загортайте кота в теплий рушник. Коротка шерсть висихає швидко, але девон легко мерзне, тож після купання йому потрібне тепле місце. Привчайте кошеня до води поступово, з похвалою й ласощами. Між купаннями жирні ділянки можна обережно протирати м’якою вологою ганчіркою або серветками без запаху для тварин, а пледи на улюблених місцях — частіше прати.
Великі вуха — більше сірки
Величезні вуха — окраса девона, але вони ж швидко збирають сірку. Раз на тиждень оглядайте їх. Якщо сірки видно багато, обережно протріть видиму частину вуха ватним диском, змоченим засобом, який порадив ветеринар. Не заводьте ватні палички глибоко: так легко пошкодити вухо або проштовхнути сірку далі. Неприємний запах, почервоніння, часте трусіння головою чи сірка, яка швидко з’являється знову, — привід показати кота ветеринару.
Кігті, лапки й зуби
Жир і бруд люблять збиратися в складках біля кігтів, тож під час огляду протирайте їх вологою ганчіркою. Кігті підстригайте приблизно раз на 2–3 тижні, зрізаючи лише прозорий кінчик, і забезпечте котові кілька кігтеточок. Якщо кіт пручається, розділіть процедуру на кілька підходів: сьогодні дві лапи, завтра ще дві. Не забувайте й про зуби: разом із ветеринаром оберіть спосіб догляду, до якого кошеня можна привчити змалку.
Тепло і сонце
Тонка коротка шерсть гріє гірше, ніж густа, тому девони так люблять ковдри, батареї й коліна господарів. Подбайте про теплі лежанки й місця без протягів, особливо в холодну пору та під час відключень опалення чи світла. Светр — лише якщо кіт спокійно його носить. Грілки й обігрівачі використовуйте обережно: рідка шерсть погано захищає від опіків. А ще рідша шерсть гірше захищає від сонця, тому довгі сонячні ванни, особливо в спеку на балконі, краще обмежувати.
Огляд, який варто зробити звичкою
Кожне погладжування — нагода помітити зміни. Зверніть увагу на:
- лисі ділянки в дорослого кота, лущення, почервоніння чи висип;
- свербіж, розчухи або жирні ділянки з неприємним запахом;
- стан вух, очей, ротика й подушечок лап.
Якщо щось вас насторожило, покажіть кота ветеринару — лише лікар може встановити причину й призначити лікування. Про спадкові особливості породи читайте в статті «Здоров’я девон-рекса».
Подивіться, чи є зараз кошенята породи, дізнайтеся більше на сторінці породи або залиште заявку в листі очікування.


