Міфи про абіссинську кішку: що правда, а що ні
Кіт фараонів, маленька пума, гіпоалергенна порода? Розбираємо популярні твердження про абіссинців і пояснюємо, як усе насправді.
Опубліковано 4 хв читання
Про абіссинців розповідають багато гарних історій — і частину з них охоче повторюють навіть в оголошеннях про кошенят. Деякі з цих тверджень просто романтичні, а деякі можуть підштовхнути до невдалого вибору. Зібрали найпоширеніші міфи й пояснюємо, що про них відомо насправді. Що точніше ви уявляєте породу, то легше обрати кошеня, яке справді впишеться у ваше життя.
«Абіссинці — нащадки священних котів Єгипту»
Схожість абіссинця з котами на давньоєгипетських фресках справді разюча, і ця легенда живе вже понад століття. Але доказів прямого зв’язку немає. Назва породи пов’язана з Абіссинією (нині Ефіопія), звідки, за переказами, привезли до Англії першу відому кішку цього типу. Генетичні дослідження, на які посилається американська асоціація CFA, вказують швидше на узбережжя Індійського океану та Південно-Східну Азію. А сучасний вигляд породі надали британські заводчики наприкінці XIX — на початку XX століття. Тож якщо в оголошенні обіцяють «кота фараонів», сприймайте це як гарну метафору, а не як родовід.
«Це напівдикий кіт, маленька пума»
Абіссинець — повністю домашня порода без жодної домішки диких котів. «Дикого» вигляду йому надає тикований окрас, коли кожна волосинка має кілька кольорових смужок. Генетики з’ясували, що за цей малюнок відповідає ген DKK4, а сам тикований малюнок — лише різновид звичайного таббі, який трапляється й у безпородних котів. Великі вуха та гнучке тіло — результат селекції, а не дикого походження.
Не варто плутати абіссинців і з гібридними породами на кшталт бенгалів чи саван, у родоводі яких справді є дикі коти. В абіссинця таких предків немає, тож і особливих «диких» вимог до утримання, окрім щоденних ігор і простору для руху, у нього немає.
«Абіссинці не люблять людей і не даються в руки»
Абіссинці зазвичай дуже прив’язані до родини: ходять за господарями, беруть участь у всіх справах і зустрічають біля дверей. Просто любов вони показують по-своєму — присутністю, а не годинами на колінах. Багато абіссинців не люблять, коли їх довго тримають, бо хочуть рухатися. Кошеня, яке змалку лагідно привчали до рук, зазвичай спокійно сприймає обійми, огляд і вичісування — але коротко і на своїх умовах. Якщо ви мрієте саме про кота для колін, запитайте заводчика про конкретне кошеня: серед абіссинців теж бувають ніжніші й спокійніші особистості.
«Коротка шерсть — отже, кіт гіпоалергенний»
Гіпоалергенних котів не буває. Головний котячий алерген — білок Fel d 1 — утворюється в залозах шкіри та в слині, а на шерсть потрапляє, коли кіт умивається. Тож реакцію викликає не довжина шерсті, а сам білок, який виробляють усі коти. Коротка шерсть абіссинця просто менш помітна на меблях. Деяким людям із легкою алергією одні коти даються легше за інших, але передбачити це заздалегідь неможливо. Якщо в родині є алергія, спершу порадьтеся з лікарем-алергологом і поспілкуйтеся з дорослими котами породи, перш ніж брати кошеня.
«Абіссинці дуже гучні»
Цей міф часто виникає через плутанину із сіамськими та орієнтальними котами. Абіссинці, навпаки, мають тихий голос: британська асоціація GCCF описує їх як вокально тихих котів, які вітають господаря коротким мелодійним «мурк». Звісно, кожен кіт індивідуальний, і кошеня, яке нудьгує, може наполегливо вимагати уваги. Але постійні «концерти» — не типова риса породи. А якщо зазвичай тихий кіт раптом почав кричати, покажіть його ветеринару: зміна поведінки буває ознакою дискомфорту.
«Абіссинець буває тільки рудим»
Найвідоміший окрас — дикий, або ruddy: теплий рудувато-коричневий із темним тикуванням. Проте стандарти визнають і інші кольори — соррель (червоний), блакитний і бежевий (фавн), а деякі асоціації також срібні варіанти. Характер від окрасу не залежить: блакитний абіссинець такий самий невтомний, як і рудий. До того ж кошенята всіх окрасів народжуються темнішими, ніж будуть дорослими, тож остаточний відтінок видно не одразу.
«Порода здорова, тести не потрібні»
Абіссинці загалом міцні коти, але в породі відомі спадкові проблеми: дефіцит піруваткінази (різновид анемії), прогресуюча атрофія сітківки, амілоїдоз нирок, а також схильність до проблем із яснами. Для дефіциту піруваткінази та двох форм атрофії сітківки існують ДНК-тести, і відповідальні заводчики перевіряють своїх племінних котів. Детально — у статті про здоров’я абіссинців. Усі питання щодо здоров’я конкретного кота обговорюйте з ветеринаром.
Хочете познайомитися з породою ближче? Почитайте сторінку породи, перегляньте кошенят породи або запишіться в лист очікування, якщо малюків зараз немає.
