Чому сомалі довгошерста: історія породи і ген довгої шерсті

Сомалі виглядає як абіссинець, який вирішив одягнути пишну шубку: той самий тикований окрас, ті самі великі вуха й виразні очі, але з м’якою напівдовгою шерстю, «коміром» і пухнастим хвостом. Ця схожість не випадкова — сомалі виросла просто всередині абіссинської породи. Розповідаємо, як це сталося і що кажуть про довгу шерсть генетика та стандарти.

Абіссинці із «сюрпризом»

У середині XX століття в поміттях абіссинців подекуди почали з’являтися пухнасті кошенята. За версією, яку наводить американська асоціація CFA, ген довгої шерсті міг потрапити в породу після Другої світової війни: тоді абіссинців залишилося дуже мало, і для відновлення породи використовували котів із не до кінця відомим походженням. Оскільки ген рецесивний, він роками непомітно передавався від носіїв до носіїв і проявлявся лише тоді, коли зустрічалися двоє таких котів.

Спочатку довгошерстих кошенят вважали небажаними і тихо віддавали як домашніх улюбленців. Лише в 1960-х роках кілька заводчиків вирішили, що перед ними не брак, а нова порода.

Як з’явилися назва й визнання

Головною ініціаторкою стала американська заводчиця Евелін Мейг (Evelyn Mague). У середині 1960-х у неї народився довгошерстий абіссинець на ім’я Джордж, і вона запропонувала назвати нову породу «сомалі» — на честь Сомалі, сусідки Ефіопії, тобто колишньої Абіссинії. Разом із заводчиками з Канади вона почала планомірну роботу над породою.

Далі визнання йшло поступово. CFA прийняла сомалі до реєстрації в 1970-х і надала чемпіонський статус 1979 року. До Великої Британії перші сомалі потрапили 1980 року, а британська асоціація GCCF надала їм чемпіонський статус 1998-го.

Генетика простими словами

За довжину шерсті в котів відповідає ген FGF5: у нормі він подає волосині сигнал припинити ріст. У 2007 році генетики описали кілька варіантів цього гена, які порушують його роботу, — і шерсть росте довше. Усі ці варіанти рецесивні, тобто кіт буде довгошерстим, лише якщо отримає таку копію від обох батьків.

На практиці це означає:

• два сомалі можуть мати лише довгошерстих кошенят;
• від абіссинця й сомалі народжуються короткошерсті кошенята-носії;
• у двох абіссинців-носіїв приблизно чверть кошенят може бути довгошерстими.

Тому абіссинців і сомалі часто розглядають як дві гілки однієї родини, а короткошерстих носіїв із сомалійських ліній деякі асоціації реєструють за окремими правилами.

Для майбутнього власника ці деталі мають і практичне значення: кошеня від двох сомалі точно буде пухнастим, а якщо «сомалі» пропонують від двох короткошерстих батьків, варто уважно подивитися родовід і розпитати заводчика.

Тикування на довгій шерсті

На довгій волосині вміщується більше кольорових смужок, ніж на короткій, тому окрас сомалі виглядає глибоким і переливчастим. Але розкривається він дуже повільно. CFA окремо зазначає, що сомалі надзвичайно пізно показують зріле тикування. Кошенята часто народжуються темними, майже однотонними, а повністю шерсть, «комір», «штанці» й хвіст формуються до півтора-двох років.

Крім того, шерсть сомалі може змінюватися з сезонами: узимку «комір» і «штанці» зазвичай пишніші, а після весняного линяння кішка часом виглядає помітно «стрункішою». Це нормально, хоча будь-які проплішини чи тьмяна шерсть — привід показати кішку ветеринару.

Що кажуть стандарти

За статурою сомалі повторює абіссинця: середнього розміру, гнучка й м’язиста, з помірно клиноподібною головою, великими вухами й мигдалеподібними очима з темною облямівкою. Відмінності — у шерсті: вона м’яка, дуже тонка й густа, з «коміром» на шиї, «штанцями» на задніх лапах і пишним хвостом, що звужується від широкої основи. Саме цей хвіст і подарував породі прізвисько «лисяча кішка».

Щодо окрасів, CFA визнає чотири: дикий (ruddy), червоний (у CFA — cinnamon, у Європі частіше соррель), блакитний і бежевий (фавн). GCCF перелічує 28 окрасів, зокрема срібні варіанти. Для домашнього улюбленця дрібні відхилення від стандарту — трохи світліший хвіст чи менш пишний «комір» — не мають значення: вони важливі лише для виставок і племінної роботи.

Спільний генофонд — спільні тести

Оскільки сомалі й абіссинці мають спільних предків, у них спільні й спадкові ризики. Для дефіциту піруваткінази та двох форм прогресуючої атрофії сітківки (rdAc і Rdy) існують ДНК-тести, і відповідальні заводчики перевіряють своїх племінних котів. Детальніше про ці хвороби — у статті про здоров’я абіссинців; усе, що стосується здоров’я конкретного кота, обговорюйте з ветеринаром.

Щоб побачити «лисячий» хвіст наживо, загляньте на сторінку породи і в розділ кошенят породи. Якщо малюків зараз немає, запишіться в лист очікування.