Перші тижні вдома: що нормально, а коли дзвонити ветеринару

Переїзд — великий стрес для маленького кошеняти

Для кошеняти переїзд — це одночасно нові запахи, звуки, люди й розлука з усім знайомим. Тому в перші дні його поведінка може відрізнятися від тієї, яку описував заводчик. Це не обов’язково означає, що щось не так, але саме в цей час важливо уважно спостерігати. Ця стаття допоможе відрізнити звичайну адаптацію від ситуацій, коли потрібен ветеринар.

Важливо: ми не ставимо діагнозів і не даємо медичних рекомендацій. Якщо щось вас непокоїть, телефонуйте лікарю — краще зайвий раз перепитати, ніж пропустити важливе.

Що зазвичай буває в перші дні

• Кошеня ховається — під диваном, за шафою, у будиночку. Дайте йому час і безпечне місце, не витягайте силоміць.
• Апетит у перший день трохи менший. Хвилювання може відбити охоту до їжі, але кошеня має поступово почати їсти.
• Багато сну. Нові враження дуже втомлюють.
• Нявкання вночі. Кошеня кличе маму й братів або просто досліджує незнайому територію.
• Обережність із людьми. Одні кошенята підходять знайомитися за годину, іншим потрібно кілька днів.

Щоб полегшити адаптацію, перші тиждень-два тримайте кошеня в одній тихій кімнаті з лотком, водою, їжею, лежанкою та схованкою, а решту дому відкривайте поступово.

Що допомагає уникнути проблем зі здоров’ям

• Той самий корм. Різка зміна раціону разом зі стресом переїзду може засмутити травлення. Годуйте тим самим кормом, що й у розпліднику, а змінюйте його лише згодом і поступово.
• Той самий наповнювач. Кошеня впізнає його і швидше зрозуміє, де туалет.
• Спокій. Не запрошуйте гостей у перші дні й не знайомте кошеня одразу з усіма членами родини та тваринами.
• Безпечна кімната без отруйних рослин, дротів і дрібних предметів, які можна проковтнути.
• Плановий візит до ветеринара в перші тижні — навіть якщо все добре. Як до нього підготуватися, ми розповідали в статті «Перший візит до ветеринара».

За чим спостерігати щодня

Заведіть коротенький щоденник на перші тижні. Він допоможе і вам, і лікарю, якщо знадобиться консультація:

• чи їсть кошеня і скільки приблизно;
• чи п’є воду;
• чи ходить у лоток і який вигляд мають випорожнення;
• наскільки воно активне, чи грається;
• вага — якщо маєте кухонні ваги, зважуйте кошеня раз на кілька днів.

Як стежити за вагою

Вага — один із найпростіших способів переконатися, що кошеня росте як слід. Зручно зважувати його на кухонних вагах у невеликій коробці або зважитися самому з кошеням на руках і відняти власну вагу. Записуйте результат в один і той самий час доби. У кошеняти, що росте, вага має поступово збільшуватися; якщо вона стоїть на місці або зменшується, розкажіть про це ветеринару.

Коли дзвонити ветеринару

Кошенята маленькі, і їхній стан може змінюватися швидко, тому з ними краще не зволікати. Зв’яжіться з лікарем, якщо помітили:

• кошеня відмовляється від їжі або майже нічого не їсть;
• повторне блювання;
• пронос, особливо якщо він не минає або в ньому є кров;
• кошеня тужиться в лотку, а результату немає або він мізерний — це привід звертатися терміново;
• млявість: кошеня не грається, майже не реагує, увесь час лежить;
• утруднене дихання або дихання з відкритим ротом;
• виділення з очей чи носа, часте чхання, кашель;
• кульгавість або біль, коли ви торкаєтеся кошеняти;
• кошеня могло з’їсти щось небезпечне: частину рослини (особливо лілії), нитку, ліки, побутову хімію.

В останньому випадку не чекайте появи симптомів і не намагайтеся впоратися самостійно — одразу телефонуйте ветеринару.

Як підготуватися до дзвінка

Лікарю буде простіше, якщо ви зможете коротко розповісти:

• вік кошеняти і коли воно переїхало;
• що саме й коли ви помітили і як це змінювалося;
• чим годуєте і чи змінювали корм;
• які щеплення й обробки вже зроблено — вони записані у ветеринарному паспорті.

Не давайте кошеняті ліків «з домашньої аптечки» без призначення лікаря: препарати для людей можуть бути небезпечними для котів.

І ще про зв’язок із заводчиком

Відповідальний заводчик зазвичай залишається на зв’язку й після переїзду. Сміливо розпитуйте про звички кошеняти, корм і режим — але в питаннях здоров’я остаточне слово завжди за ветеринаром, який оглядає тварину.

Головне

Перші тижні — час терпіння та спостережень. Схованки, нявкання вночі й трохи менший апетит у перший день — звичайна адаптація. А відмова від їжі, блювання, пронос, млявість, проблеми з лотком чи диханням — привід одразу зв’язатися з ветеринаром.